У День вчителя наш читач Олександр Страх (Могилів-на-Дніпрі) вітає всіх освітян зі святом, вітає своєю поемою. Спасибі вам, дорогі вчителі, за працю і терпіння!
Решили приобрести электронную сигарету лучшего качества недорого? http://electronka.com.ua сигареты электронные хорошего качества по выгодной цене.
Автор: Олександр Страх Настаўнікі шаноўния травні! Життя ваша не випадкова на землі. Життя ваше – це пошук тих шляхів, які ведуть до сердець дітей. Праці ваші повні турботою однієї – як більше на землі насіння посіяти від плодів, що називаються Любов! Любов до добра, любов до землі, любов до квітки, любов до весни, любов до того, що там вгорі. < div> А там – простори без кінця і краю, там зірки, сонце, там місяць. А дітки тут, і погляди їхні повні бажанням пізнати : а може зірочка впасти? Ну хоч одна? Ну хоч коли? Я буду чекати, не буду спати. А ось внизу букашечка, вона повзе, а пісеньки вона співає? Настаўнікі повинні все знати, вони повинні відповідь усім дітям дати і пояснити, ще й довести, що все живе вимагає любові і що для життя нам потрібні і сонце, і дощі, і вітер потрібен, і вода, і електропроводу. (Так, ми без світла не помремо, але от у комп’ютер не ввійдемо) І що любов має цвісти завжди, цвісти скрізь – і на землі, і на місяці (так, бо там “лунатики” живуть). А якщо на Юпітер залетить? А якщо і Cатурн ми відвідаємо? Туди любов ми теж занесемо? Давайте ми про це вже потім. Жити в цьому світі без любові напевно, можуть камені лише одні, і тільки тому, що немає у них душі. Ну, може бути, ще й льоди. Але ті, як знаємо ми, розтануть відразу, коли відчують тепло. < div> Настаўнікі шаноўния травні! Ви і ваші діти – ось кращі уми на нашій блакитній планеті! Вашого уваги сповнена – істинно – божественна краса. Це трелі солов’я, зайчик сонячний навесні, це дощик в літню спеку, це бджілки маленької труди і волошкові квіти. Це хліба аромат (а не військовий автомат), це коники в полях, це ягоди у лісах. А захоплення приносить вам веселий сміх і маленький успіх, і сльози радості у діток на щоках.
Крокуючи разом вузенькою стежкою життя по землі, < div> дифірамбів не співає ви війні. Гармати, танки, бойові кораблі – це все продукти нездорової голови. Ваш захват – сади в цвіту, ви співаєте пісні про весну і про квіти в саду.
Ви, разом весело крокуючи, пісні дружно співаючи, біології урок знаючи мало не на зубок, разом вчитеся мріяти. Ви вчитеся любити (не вбивати). Ви вчитеся писати, рахувати, розумне творити, його ж множити, а добре і вічне не забувати, а створювати. Ви разом вчитеся з ретельністю того, що треба нам берегти, зберігати, і як від серця чистого вміти дарувати, дарувати і ласку, і турботу, і тепло, дарувати квіти, посмішки негараздам??всім на зло. Щоб це все вміти, щоб діти все це могли зрозуміти, тут мало просто аксіоми знати про світло і темряву, добро і зло, про холод і душі тепло, про сили притягання Землі, про силу струму електричного кола, про кораблі, що космосу простори борознять, і про людей, що в космос полетять.
Як важко нове винаходити і як легко його зламати. Про бригантини і моря, що жити не можуть без моряка, про світло місяця і блиск хвилі і погляд улюблених очей – все це треба мудро дати. У Бога іскру треба попросити, її в душу свою вкласти, з терпінням перемішати, і віру, і надію додаючи, трішечки тепла з серця свого віддати і назавжди. Тільки тоді вийде творенье, < div> яке учні вшанують своєю увагою прийняти. У прагненні пошуку рішень йдете ви крізь бурхливе кипіння дитячих пристрастей, емоцій, горя і умовиводів (в оригінальному виконанні). Магнітних бур і неземних явищ (знову ж власних “артистів” виконанні). Так, ваша частка нелегка. Великому кораблю пройти крізь сильний ураган, через весь Тихий океан, бути може, легше в сто разів, ніж вам капризи дитячі вгамувати і, пустощі не потураючи, продовжити шлях, секрети побудови молекул розкриваючи. Але серед усіх цих негараздів Любов вам сили додає, вперед веде, праці примножуючи. < div> Любов – основа всіх ваших праць. І чаша щастя вашого сповнена тоді, коли від радості учнів сиянье в їхніх очах схоже на сиянье синіх зірок на небесах. І, можливо, коли-небудь з них, ну хоч один, землі великої громадянин, з космосу, сузір’я Тельця, рукою помахає і, посміхнувшись, скаже, і почує вся Земля: “дістатися раніци, шаноўная настаўніца травня!” І біди всі, турботи все потонуть всі в одній сльозі. Сльоза та – радості великий – порушить життя всієї спокій і гордість вас умчіт в захмарні дали. Ось тут і зустрінуться в одній сльозі ваш труд великий, і його радість і печалі. І ось тоді зрозумієте ви сповна: життя ваша на Землі – немає, не випадкова! Ви, як корабель у вирі океану, хоч хвилі хльостають за кормою, але строго тримає курс він свій. Не кожному дано це зрозуміти, як багато сил треба вкласти і скільки треба пережити, а може навіть недоспати. Щоб вранці дуже рано встати, щоб ще раз повторити те, що дітям на уроці треба пояснити, та так, щоб діти все могли зрозуміти, і щиро могли сказати: “Спасибі вам за ваш безцінний працю, ваші труди в нашому розумі, як сонечко навесні у вікні. < div> Це і світло, це і шлях, і радість це, це і смуток (прийде ж розставання пора, і сонечко весни скаже – поки ). Успіхів вам! Здоров’я, щастя і любові! І нехай ваші труди < div> ростуть, цвітуть, і юні уми витонченим стилем освічують. І Cвета знань наповнюють Душі милою дітвори. Повірте мені, не пропаде ваш даром працю. Увійде він у їхні серця з вашою усмішкою, жестом, словом, а може навіть і з докором, але все одно увійде. І обернеться в них він благодаттю Божою! І цю благодать Любов’ю назвуть!