Олександр Лукашенко в інтерв’ю американському професору Григорію Іоффе в 2011 році розповів, чому втрутився у розслідування гучної справи зниклих в 1999-2000 роках Юрія Захаренка, Віктора Гончара, Анатолія Красовського і Дмитра Завадського. TUT. BY завершує публікацію найцікавіших уривків з книги професора Редфордского університету США Григорія Іоффе “Переоцінюючи Лукашенко: Білорусь в культурному та геополітичному контексті”. До книги увійшли тексти двох багатогодинних інтерв’ю, які білоруський президент дав американському професору в червні-липні 2010 року. Останній публікується нами уривок присвячений “справі викрадених”. Нагадаємо, в 1999-2000-х роках при не до кінця з’ясованих обставин зникли екс-міністр МВС Юрій Захаренко, колишній глава ЦВК Віктор Гончар, його друг бізнесмен Анатолій Красовський і журналіст Дмитро Завадський. У білоруських правоохоронців з’явилася підозра про причетність представників влади до гучних викрадень. 23 листопада був заарештований командир бригади спецназу внутрішніх військ МВС Дмитро Павличенко. Його арешту передував рапорт начальника СІЗО №1 Олега Алкаєва – про вилучення так званого “розстрільного” пістолета напередодні зникнень Захаренко, Гончара та Красовського. Під підозру потрапив давній соратник Лукашенко Віктор Шейман. Однак у СІЗО Павличенко провів всього кілька годин. Він був випущений за особистим розпорядженням президента. Через кілька днів своїх посад позбулися генеральний прокурор Олег Божелко і голова КДБ Володимир Мацкевич. Місце Божелко зайняв Віктор Шейман. (У бесіді Олександра Лукашенка і Григорія Іоффе в 2011 році також брав участь перший заступник глави адміністрації президента Олександр Радьков, що займає сьогодні посаду помічника глави держави) Іоффе: Чому Ви припинили досудове розслідування у справі заарештованого Павличенко і замість нього звільнили генерального прокурора Олега Божелко і голови КДБ Володимира Мацкевича, які заарештували Павличенко? У всіх ваших біографіях… Лукашенко: Чесно, я не пам’ятаю. < div> Радьков: Божелко вирішив звільнитися, він попросився у відставку. Лукашенко: Мені здається, я перевів Божелко на іншу посаду. Ми з ним раніше спілкуємося, не безпосередньо, але через інших людей. І були ще якісь питання з приводу його сина…. Сам Божелко був пристойним і принциповою людиною. Звичайно, він був колгоспний такий хлопець, але він нормальна людина був… Іоффе: Але в даному випадку мова не про Божелко. Мова про те, що Павличенко був заарештований за підозрою у вбивстві. Лукашенко: Ну і довели йому це вбивство? < div> Іоффе: Поняття не маю.
| Дмитро Павличенко |
Лукашенко: Кримінальну справу було закрито. Було проведено розслідування, але справу закрили. Я втрутився. Я запитав: чому ви садите його в тюрму? Чому? Ви схопили його на вулиці і посадили у в’язницю. Продовжуйте розслідувати справу. Тим більше, знаєте, на Павличенко і тоді було накатів багато. Чому? Тому що він очолював ОМОН в Мінську, і коли наші [націоналісти] влаштували демонстрацію і хотіли повалити владу, у Павличенко була дуже швидка реакція. Він був не стільки за президента – він був справжнім офіцером. От є наказ – я це зроблю. І на нього там з різних сторін накочували. Коли вони прийшли до мене і сказали, що вони допитують його і що у них є підозри проти нього, я запитав, які у них були докази, адже Павличенко був не просто людиною з вулиці. Він завжди був ворог нашої п’ятої колони. Страшний ворог. Я їм сказав: покажіть мені свої докази. Вони сказали, що у них є запис. Я сказав: добре, принесіть її мені, і я послухаю. Іоффе: Ви маєте на увазі запис…. < div> Лукашенко: Запис допиту. Вони принесли надруковане. Я кажу: а тепер принесіть мені реальну запис. І виявилося, що вони не збігалися, деякі частини були пропущені. Радьков: Вони всі змонтували… Лукашенко: Я їм кажу, що я порівняв запис з тим, що вони надрукували, і знайшов нестиковки. Це що, допит з пристрастю? Відпустіть його! Я беру на себе відповідальність – якщо він втече, я візьму це на себе. Але він нікуди не втік…. Іоффе: Так навіщо їм знадобилося фабрикувати справу? Лукашенко: Вони хотіли піймати кого-небудь і закрити справу. Іоффе: Але це, звичайно, в контексті зникнення Гончара та Красовського. Лукашенко: Я точно не пам’ятаю. Красовського, Гончара і можливо Завадського. Це було, як кажуть тут, “справа скрадзених”. Іоффе: Але його так і не розкрили дотепер… Лукашенко: Ми не закриваємо цю справу. Іоффе: < / b> І нічого не знайшли досі. Лукашенко: Я наведу Вам один приклад. Ми знайшли статтю в німецькій газеті. Там було фото нашого колишнього міністра внутрішніх справ Захаренко. До того часу ми п’ять років розслідували його зникнення і не могли нічого знайти, а у них є фото. Ми ще зберігаємо цю газету. Де це? Абсолютно.